До того часу, коли вашим дітям виповниться 12 років, ви вже проведете з ними 75% спільного часу. Коли їм виповниться 18, 90% часу з ними буде позаду. Це гірка правда, яку ми зрозуміємо тільки пізніше.

Все, що вас чекає далі – це періодичні зустрічі, періодичне спілкування. І вже не буде як колись, як зараз. Спільних відпусток і свят, вечорів і вихідних не буде. Щоденних сімейних вечерь і сніданків не буде.

Ваші діти будуть жити своє життя, так як треба. Вони народжуватимуть і виховуватимуть своїх дітей. Будуватимуть свої сімʼї.

Найдорожчим ділитимуться з дружинами та чоловіками, а не з вами. Ви будете бажаними, але все таки гостями у їхньому домі.

Вони не перестануть любити вас, але ви більше не будеш для них найважливішою і потрібною людиною, ви більше не будете центром і серцем їхнього світу. І це абсолютно нормально.

Поки ви поспішаєте жити для себе, для усвідомлення себе, відпочиваючи від дітей, ви втрачаєте найцінніше, те, що вже не повернути. Ні за які гроші світу.

Більше ніколи їм не буде 2 роки, 5 років, 8 років, 11 років. Ви залишитесь частиною їх історії, їх минулого. І саме тоді треба було б і пожити для себе, усвідомлювати, знаходити інші сенси і нові дороги.

Але якщо ми пропустили золотий час близькості з дітьми, ми будемо чіплятися за них, коли прийде час відпустити. Ми
будемо заздрити, шукати уваги, маніпулювати, шантажувати, руйнувати стосунки з дитиною.

Все має бути вчасно. Всьому свій час. Будьте поряд, коли ви їм потрібні. І з легким серцем відпустіть тоді, коли прийде час.

Автор: Аndrii Khomytskyi