Щодня Богдан Рибак з позивним “Волинський” знімає приготування своїх страв на відео, монтує та викладає у мережу. Каже, для нього це теж своєрідна терапія.

До війни Богдан Рибак не мав жодного відношення до роботи на кухні. За освітою він юрист. Але по-справжньому його надихало блогерство. Ще рік тому він розповідав у своїх відеощоденниках про сад та город. А тепер його профілі у соцмережах наповнені рецептами їжі для солдатів.

“З початком війни я, звичайно, не міг просто сидіти вдома. Пішов до військкомату, мобілізувався до лав ЗСУ. Я потрапив до протитанкового артилерійського дивізіону. На кухні тоді служили інші хлопці. Я тільки спостерігав. І, зізнаюсь чесно, не все мені подобалось. Коли попередній наш кухар демобілізувався за станом здоровʼя, я зрозумів, що хочу кардинально змінити наше меню та раціон солдатів. Пішов до командира і сам запропонував йому поставити мене на кухню. Взагалі-то я знав, на що йшов. Бо робота кухаря в армії досить складна. Ти постійно зайнятий, в тебе немає вихідних і перерв. Бо якщо ти не готуєш, ти або їдеш за продуктами, або складаєш меню на наступний день”, – розповідає старший кухар господарчого відділення взводу забезпечення Богдан Рибак.

А ще на своїх сторінках в соцмережах Богдан продовжує свою блогерську діяльність – веде щоденники отримання харчів для свого підрозділу, монтує відео приготованих ним страв. І хоч це забирає весь вільний час, кухар переконаний, що його репортажі з кухні – це важлива складова своєрідного народного моніторингу. Адже саме через його публікації можна побачити, як і чим годують в армії. 

“От сьогодні я повернувся зі складу, де отримав наступні продукти: квасоля в томатному соусі, ікра кабачкова, консервований горошок, салат закусочний, масло вершкове, цибуля, морква, картопля, гарні яблука, згущене молоко, сік яблучний прямого віджиму, сардини натуральні, шпроти, кури заморожені, ковбаски баварські, хліб, молочний шоколад, вафлі “Артек”, печиво, якісь енергетичні батончики і консервовані ананаси, – перераховує продукти Богдан. – І все це я зняв на відео і опублікував”.

За словами кухаря, меню на кожен день формується відповідно до продуктів, які є в наявності. Асортимент в армії досить багатий і дозволяє розширити перелік страв. Богдан зізнається, що зазвичай орієнтується на смаки самих бійців. А більшість з них хочуть, щоб їжа була схожа на домашню. Тому серед його основних рецептів декілька видів борщу, а другі страви вже залежать від тих продуктів, які отримав на складі.

“Зараз із забезпеченням все добре, тому наш раціон кожен день різний, практично не повторюється, за виключенням перших страв. Два рази на тиждень я готую червоний борщ і один раз на тиждень зелений борщ, – ділиться подробицями своєї служби Богдан. – От якраз рецепт щавлевого борщу по-здолбунівськи, я питав у своєї дружини, бо точно не памʼятав, як він готується. І ще вона мені підказала гарну ідею, як використовувати плавлені сирки. Їх нам часто дають, але хлопці не дуже їх їдять. Вони псуються. Тому дружина розповіла мені рецепт сирного супу, де використовуються плавлені сирки. І моїм хлопцям зайшла ця страва”. 

А ще Богдан Рибак прагне постійно оновлює своє кухарське меню. Тому більшість нових рецептів шукає в інтернеті. Зізнається, що справжнім викликом для нього став бограч, який він ніколи не готував раніше. Спочатку передивився всі рецепти цієї страви, потім приміряв їх на свої реалії.  А тепер частенько годує своїх хлопців цим наваристим та смачним супом.

“Взагалі, їжа для людства відіграє важливу роль. Це важлива складова нашої культури, нашого життя. І не потрібно думати про те, що війна – це привід їсти холодну тушонку з банки, – переконує військовий кухар. – Для солдатів це своєрідне розвантаження. І мені дуже приємно, коли хлопці їдять мої страви – особливо це стосується червоного борщу, який я за ці місяці навчився дуже добре готувати – і кажуть: наче вдома побував. Тому для мене робота кухаря – це не стільки про калорії та вітаміни, хоча це теж важливо, а більше навіть про психологічну терапію для бійців”. 

Щодня Богдан Рибак з позивним “Волинський” знімає приготування своїх страв на відео, монтує та викладає у мережу. Каже, для нього це теж своєрідна терапія. Бо навіть коли на кухні всі справи зроблено, він займається тим, що йому так само до душі. Все це, за словами кухаря, дозволяє йому навіть у тих складних умовах не втрачати смак до життя.

Війна триває вже рік. І щоб зберегти своє емоційне здоровʼя, психологи радять всім людям щодня робити хоча б одну дію, яку вони звикли робити до війни. 

“У психотерапії це називається “підтримувати передбачуваність”. Саме ці дії повертають нас в мирне життя хоча б емоційно, – каже психологиня Ольга Євланова. – І якщо в окопах є можливість зʼїсти щось смачненьке, схоже на те, що готувала вдома мама або дружина, це неймовірно заряджає батарейки. Якщо пояснювати образами, то це наче острівець миру в тому хаосі, який наші хлопці бачать на війні”. 

На думку психологині, саме їжа є для людини тою базовою потребою, без якої наше життя неможливе. Тому через її споживання життя смакує краще.