Знаєте, є багато, що я прощаю…

Іноді відразу. Іноді через деякий час. Всі ми люди, всім нам притаманні людські слабкості. Але є одна річ, після якої стосунки стають неможливими.

Це агресія. Коли людина раптом зривається; ну, настрій поганий. Невдача трапилася. Роздратувалася на щось. Погано їй. І вона чомусь вирішила зірвати зло на мені.

Ми не сварилися, я абсолютно ні в чому не винна. Просто людина чимось незадоволена, щось її засмутило або розлютило, і вона вирішила зірвати своє зло на мені.

Грубо заговорила або підвищила голос, наприклад. Або пред’явила якісь претензії, нічим не обґрунтовані, як говорила одна маленька дівчинка. Зігнати свою образу і роздратування.

Ось якщо таке робить людина, я припиняю усілякі стосунки. Крім важливих соціальних комунікацій, якщо вони необхідні. Навіть якщо людина хороша, в цілому добра та інше.

Тому що це найгірша справа – зганяти зло на інших. Це перше.
І друге – це патерн поведінки. І потім в будь-яку хвилину невдоволення вона зробить те ж саме.

Я ніколи не поверталася в такі стосунки: ні в особистому житті, в дружбі, наприклад. Ні в справах. Ні по роботі.

І вам не раджу.

Навіть якщо людина добра в цілому. І це дуже особистий погляд на речі, не психологічна порада. Просто я вчиняю так. І ділюся виключно особистим досвідом зараз. І якщо ви знайомі з такими людьми і на собі відчули таку поведінку, ви розумієте мене.

Прощати потрібно. А спілкуватися близько і щиро більше не можна.

Автор: Анна Кір’янова