Журналісти Наразі.Медіа зв’язалися з сином одного із вбитих на Житомирщині атовців. Хочемо принести йому і сім’ям загиблих наші щирі співчуття. Далі публікуємо лист хлопця.

Мій батько – старший сержант бригади швидкого реагування

Всесвіт бачить, не хотів того писати зараз, волів дочекатися вже якихось результатів експертизи та розслідування, проте не можу мовчати, бо бачу, як пам’ять мого батька та всіх інших загиблих хлопців намагаються спаплюжити в інтернеті. Я думаю, що вже всі чули про ту страшну новину, що на Житомирщині орендатор ставка, який там розводить рибу і здає там то місце рибалкам, у ніч з 21 по 22 травня застрелив сім чоловік, серед котрих був і мій батько – старший сержант бригади швидкого реагування Національної гвардії Вульчин Віталій Степанович. Він, так само як і ще четверо, був застрелений після того, як ліг спати. Первинну інформацію про цю трагедію ви можете знайти в інтернеті у відкритому доступі, проте прошу уважно вибирати ресурс, моє послання зараз не в тому, щоб освітити саму ситуацію.

Більшість з хлопців були непитущі

Злі язики пропаганди намагаються прив’язати до того рекет, але тільки недолуга людина повірить в цю версію, навіть не знаючи тих хлопців і базуючи свої висновки на тій інформації, що вже є у публічному доступі, фотографіях та навіть першому коментарі дружини вбивці. Хочу пройтися по пунктах того, на що наразі наголошують квазі-смі: розставляють акцент на тому, що конфлікт виник після розпиття спиртних напоїв. Я можу хоч під присягою, хоч на Біблії вам сказати, що більшість з хлопців були непитущі, як і мій батько. По фотографіях видно, що алкоголю там був мізер: пляшка горілки та одна відкрита баночка пива. Далі активно форсується питання “чому хлопці на рибалку взяли з собою зброю“, відповідаю: кожен з хлопців пройшов війну, для них та зброя як друга жінка. Вся зброя, що була у них з собою, є зареєстрованою, і я хочу на тому наголосити. Чи ви чули або коли-небудь могли собі уявити рекетирів, що беруть з собою зареєстровану на себе зброю, накривають стіл тому, кого вони їдуть пресувати, розставляють вудки та ще йдуть лягати спати?

Застрелив сім досвідчених вояк з мисливської рушниці “ІЖ”

Всі ми знаємо, в який час живемо і що небезпеки можна чекати звідусіль, що і підтверджує вся ця ситуація. 58-річний інвалід, як він сам себе величає, застрелив сім досвідчених вояк з мисливської рушниці “ІЖ”. Тобто це два патрони та перезаряджання. З чого я роблю висновки, що орендатор мав з собою патронташ, а значить і чіткий намір вбити всіх хлопців, що йому майже вдалося. По фотографіях видно, що вікна в тому будиночку, в якому спали хлопці, прострелені ззовні, з чого я роблю висновок, що вбивця стріляв з вулиці, розуміючи те, що зсередини його буде неможливо побачити та упередити, до того ж велику роль зіграло те, що хлопці явно цього не очікували, бо інакше навряд чи б вони не змогли гуртом протидіяти одному 58-річному “інваліду”, тим паче, як пишуть гонзо-журналісти, бувши “озброєними до зубів”.

Всі хлопці пройшли війну, пережили не один обстріл, ніхто не міг подумати…

Рома “Ґедзь” – один із загиблих – був знайомий з орендатором, неодноразово туди приїздив і з друзями, та навіть з дітьми, сідав вечеряти з орендатором і не мав жодних конфліктів до цього. Він воював на Промзоні міста Авдіївка. Майже останнім вийшов із Дебальцівського котла. Також брав участь у багатьох інших військових операціях. Має численні нагороди. Після повернення з фронту активно допомагав військовим в зоні проведення ООС, займався волонтерською діяльністю. Був одружений, батько трьох дітей. Всі хлопці також пройшли війну, пережили не один обстріл, ніхто не міг подумати, що смерть підкрадеться тоді, коли нарешті отримали можливість відпочити. Батьки ніколи не побачать, як виростуть їх діти, матері ніколи вже не зможуть забути того, як хоронили своїх синів. Я сам ніколи й думати не смів, що буду хоронити батька у 23 роки… Він пройшов війну, остання ротація тривала ВІСІМ місяців, вони заміняли хлопців з Азову, батько тільки повернувся і два тижні пробув дома. Він вже готувався, як він сам каже, “виходити на пенсію”, казав що буде рибалити, а мати йому малюватиме картини.

Я не встиг його побачити

Ми постійно зідзвонювались по відео зв’язку, вони мені казали, що не вистачає тільки мене, але всім тим планам не було дано збутися. Я не встиг його побачити, бо знаходився в цей час на терені Польщі, де я отримав освіту, і мене це виїдає зсередини. Якби я тільки знав… Я прошу всіх зробити правильні висновки, всі нелюди, що витанцьовують на костях цих ідейних, відважних та чесних воїнів, рано чи пізно триматимуть відповідь за все, “коршуни”. Я знав кожного з них особисто, кожен з них не те що б не посягнув на чуже, а й своє віддав нужденному без вагань, ці хлопці ніколи не плясали ні під чию дудку, завжди стояли на своєму і завжди казали прямо те, що думали.

Що то таке, не мати змоги навіть востаннє побачити свого сина?

Дякую всім, хто підтримує нашу сім’ю та сім’ї загиблих, якби я тільки міг вам передати весь той біль, що я сам зараз переживаю і котрий я бачу в очах матерів, дружин та дітей загиблих, то є велика трагедія і страх. Бажаю нікому з вас ніколи не пережити того, що переживаємо зараз всі ми, а ті, хто пережив то – мої щирі співчуття. У всіх нас забрали найцінніше та одна (?) людина за одну ніч розділила наші життя на до і після, забравши життя сімох гідних мужів своєї нації. Я не можу зараз навіть спокійно проститися з батьком, бо маю забивати голову тим, щоб доказувати очевидне. Батьки Вови “Фінна” живуть на окупованій території Луганську і мусили отримати дозвіл, щоб приїхати на похорони свого сина, проте їм заборонили. Чи ви можете уявити, що то таке, не мати змоги навіть востаннє побачити свого сина?

Запам’ятайте ці імена

Орендатор вже тричі міняв свої показання, наліво та направо дає коментарі в той час, як рідні хлопців прощаються з ними, тому я хочу, щоб мовчання з нашої сторони нарешті припинилося і люди почули правду. Слідство йде, проте я не маю сумнівів в тому, що вбивця отримає довічне ув’язнення, хоча це вже ніколи не поверне тих, кого ми втратили. Віталій Вульчин “Розстрига”, Вова Купріянов “Фінн”, Роман Ханенко “Ґедзь”, Ескендер Османов “Чутай”, Андрій Москалець “Мальок”, Влад Мамиченко “Мамік”, Саня Білоус “Бєлий”, запам’ятайте ці імена, вони були справжніми чоловіками, воїнами та друзями, яких можна тільки побажати кожній чесній людині. Вічна пам’ять героям.