У мережі з’явилися фото з СРСР, які руйнують міфи про “особливу доброту” радянських людей. На ділі все було не так, як хотіла показати офіційна преса і телебачення. Часи були складні, більшості людей доводилося не жити, а виживати, більше того – з таким станом речей народ змирився.

Кадри з радянської дійсності опублікував відомий блогер Максим Мирович на сторінці LiveJournal.

Той час часто описується з ностальгічною ноткою про те, що “раніше і трава була зеленішою, вода мокрішою, а люди добрішими”. Радянській людині приписувалися такі якості, як чуйність, сердечність, готовність завжди і скрізь приходити на допомогу один одному.

Пропонуємо згадати, яким насправді було життя в “совку”.

Репресії та доноси

У 1930-50-і роки в совку щосили процвітало доносництво. Цей період сформував типаж людини-донощика. Він усміхається вам на вулиці, це добрий сусід, душевний колега, але водночас пильно стежить за вашими словами і діями, щоб при першому вдалому випадку донести на вас.

Такими діями, по-перше, людина підносила себе, а, по-друге, могла претендувати на матеріальні “плюшки”.

В цілому, ніякої “особливої доброти” у радянських людей в ті роки не спостерігалося. Це було сіре і бідне суспільство, пронизане доносництвом і взаємною недовірою.

Суспільство заздрості до успіхів сусіда

У більш пізні “благополучні” радянські часи життя стало ситніше, але доброта від цього в радянській людині не прокинулася.

Люди почали заздрити один одному – у когось квартира більше, сусід машину купив, а сусідка – пилосос, колега “дістала” путівку на море, а подруга привезла модні чоботи “з-за бугра”.

Для отримання тих чи інших благ “добрі” радянські люди не гребували йти по головах. І хоча були вже інші часи, “капнути” на ту чи іншу людину в яке-небудь місцеве партійне відділення вважалося цілком нормальним. “Обійти” ж ту чи іншу людину в гонитві за життєвими благами вважалося навіть чимось гідним і успішним.

Всі фото: mirovich.media

Всі ми пам’ятаємо образ “радянської продавщиці”

Тотальна бідність, заздрість, невлаштованість і обмеженість ресурсів призвели до того, що більшість радянських людей були не те що недобрими – вони часто були озлобленими.

Бійки і лайка в магазинах, штовханина і хамство в переповненому громадському транспорті, черги в поліклініках – все це ніяк не сприяло якійсь атмосфері “доброти”, про яку люблять говорити ті, хто зітхає за щасливими радянськими часами.