Воїни з заходу України, які зайшли в київську маршрутку і не підозрювали, що цей день вони запам’ятають назавжди!

– “Їду сьогодні в маршрутці !

На одній із зупинок входять в маршрутку четверо наших рідненьких захисників з передової.

На двох теплі бушлати (на вулиці холодрига і дрібний дощик), на інших їх немає.., І один речовий мішок на всіх.

Дивлюся на обличчя, руки, нашивки. Наші.., Хлопці.., одним словом!

Зібрали гроші і простягають водієві 10 грн.

Він питає – ”Вас скільки “?

Відчуваю, як миттєво впала тиша в маршрутці, але, знаєте, така, як перед бурею – насторожено-зла.

Вояки кажуть: – ”Шеф, не шуми, скільки доплатити?”

І тут маршрутка “вибухнула” і ми всі почали кричати на водія.

Він зупиняється, визирає в салон і каже всім – ”А ну, ША! Мужики вас четверо?!”

Ті кивнули і він тому хто був ближче до нього дав чотири сотні грн.

Хлопці упиралися, але він наполіг і ще довго вибачався, що це все чим він на сьогодні багатий.
Всім в автобусі стало соромно, що накричали на водія.

Людей було повно і до наступної зупинки хлопцям зібрали ще 750 грн. Я і багато хто витрушували буквально останнє..!

І ще, я давно не бачила стільки радісних облич, коли є привід дійсно закохатися в українців.
Всі хто виходив бажали воїнам перемоги, миру і здоров’я, а вони посміхалися і тиснули руки.

Стільки добрих слів їм сказали, що мама дорога, як це було приємно.

Хлопці виявилися західняками, які опинилися у нас в місті за новим місцем дислокації частини.
Чудові люди і вони, і водій, і пасажири.

Знаєте, як це здорово, коли поринеш у світ людей без облуди!
Справжня “жива вода”!”

Від: Angelika Batumska