“Зовсім недалеко від вас кожні десять хвилин гине наш боєць. Ще троє отримують поранення… Щодесять хвилин. Поки холоне кава…
Вже скоро, пацани, у вихідний, коли підете витрачати гроші на коньяк та смузі, не переймайтеся цим. Війна ж не тут, а там… І коли побачите таких набридливих чоловіків у формі, відверніться. Бо вони ж нагадують вам про війну…
Відверніться, але подумайте: що буде, коли і вони підуть?.. Чи готові ви зайняти їх місця? Не кажіть: “Хай ЗСУ воює, а я не воїн!”
ЗСУ не спецназ, то такі ж само пацани, як ви. Слюсарі, механіки, менеджери. Прості пацани, що вдягли форму, аби захищати всіх.
Кожні десять хвилин війна забирає життя нашого воїна… Вони зробили для перемоги все.
А що зробив ти? Спитай себе сам. Або спитають твої діти.”
