22 вересня 2022 року на загальних дебатах 77-ї сесії Генеральної асамблеї ООН виступив президент України Володимир Зеленський. У промові було озвучено й розкрито п’ять пунктів формули встановлення миру на українській землі, які запропоновано до якнайшвидшого виконання всіма членами Організації Об’єднаних Націй. Пункти формули є досить очевидними та зрозумілими й цілком відповідають інтересам України. Це покарання Російської Федерації за злочинну агресію, захист життя народу України, відновлення безпеки й територіальної цілісності нашої держави, майбутні гарантії безпеки, а також рішучість українців захищатися, яка потребує спільної військової, матеріально-технічної та економічної допомоги.

Однак необхідно окремо розглянути одну з тез, яку озвучив у своїй промові президент України: “…поки агресор є стороною ухвалення рішень у міжнародних організаціях, його треба ізолювати в них, принаймні на час агресії. Позбавити права голосу. Позбавити прав делегації. Позбавити права вето, якщо це член Радбезу ООН. Тобто покарати всередині інституцій”.

Це означає, що Україна планує стати ініціатором рішучих змін, а, можливо, й докорінних реформ Ради безпеки ООН, аби забезпечити реальне дотримання міжнародної законності на території України, в європейському регіоні й у світі.

Росія незаконно посідає місце в Раді безпеки ООН

Варто почати з того, що стаття 23 Статуту Ради безпеки ООН чітко визначає п’ятьох постійних членів Ради безпеки (які мають право вето), і це США, Велика Британія, Китай, Франція й СРСР, але не Російська Федерація у сьогоднішньому її вигляді. Фактично немає жодних статутних документів, які б регламентували легальність перебування РФ у складі постійних членів Радбезу ООН. Те, що Росія стала правонаступницею Радянського Союзу, потребує бодай формального, але законного затвердження РФ у складі як Ради безпеки, так і безпосередньо в ООН. Сама Росія посилається на факт мовчазного прийняття ООН листа президента РРФСР від 24 грудня 1991 року, у якому Генерального секретаря ООН було поінформовано, що членство СРСР в ООН, зокрема в Раді безпеки та інших органах і установах організації нібито “продовжує” Російська Федерація “за підтримки країн СНД”. Однак очевидно: задля того, аби РФ посіла місце СРСР в ООН і Раді Безпеки, необхідна чітко артикульована згода самої ООН та її держав-членів, яку має бути закріплено відповідними документами. Прикладом може бути ситуація із Союзною Федеративною Республікою Югославією, яка після виходу з її складу деяких республік втратила членство в ООН і заново проходила процедуру набуття членства в організації.

Ведення агресивної війни є вагомою підставою для виключення з Радбезу

Сьогодні Російська Федерація де-юре не може вважатися членом ООН і постійним членом Ради безпеки ООН, але де-факто вона користується усіма правами та можливостями цих статусів. І якщо після незаконної анексії Криму і гібридної агресії проти України міжнародна спільнота “закрила очі” на ці злочини Росії, то нині, на сьомому місяці ведення агресивної війни, необхідно, нарешті, починати процедуру вигнання РФ із головних міжнародних організацій світу. Згідно зі статтею 34 Статуту, Рада безпеки ООН має повноваження “розслідувати будь-який конфлікт або будь-яку ситуацію, що може призвести до міжнародних незгод або викликати суперечності, для визначення того, чи не може продовження цього конфлікту або ситуації загрожувати підтримці міжнародного миру й безпеки”.

Очевидно, що після оголошення мобілізації і ядерних погроз із боку Росії у світі не залишається сумнівів, що путінський режим веде повномасштабну війну проти України, а не міфічну “спецоперацію”, під виглядом якої кремлівські еліти намагаються приховати свої воєнні злочини.

Ідею виключення Росії вже озвучено публічно – необхідні рішення

Тому схоже, що ідея протидії Росії на рівні Ради безпеки ООН знаходить підтримку серед західних країн. Так, міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу наголосив, що більшість країн-членів ООН погоджуються з ідеєю реформування організації, зокрема обмеження права вето учасників у Радбезі та заміни його більшістю голосів.

Президент Європейської ради Шарль Мішель уже прямо закликав до виключення Росії, наголосивши водночас: “Коли постійний член Ради безпеки розпочинає неспровоковану та невиправдану війну, війну, яку засуджує Генеральна асамблея, призупинення членства цього члена в Раді безпеки, на мій погляд, має бути автоматичним”.

Раніше про необхідність реформування міжнародної інституції вже заявили лідери США, Німеччини та Франції.

У будь-якому разі Україна та її союзники мають ухвалити в Раді безпеки ООН обов’язкове до виконання рішення щодо російської агресії. Воно має містити щонайменше повне припинення вогню, виведення російських військ із території України на кордони 1991 року та скасування мобілізації в РФ, а також заборону на погрози та використання ядерної зброї проти неядерних країн. Для цього потрібно скасувати право вето або виключити Росію з Ради безпеки, а в разі її відмови вжити заходів згідно зі статтями 42–50 Статуту, які передбачають проведення миротворчої операції або навіть застосування об’єднаних військових сил проти держави-агресора.