У вівторок, 4 липня, в Черкасах провели в останню земну дорогу 22-річного захисника Артема Суховія, який загинув 27 червня внаслідок ракетного удару на Донеччині. У мирному житті він був відомим активістом, а на війні став бойовим медиком.

У нього залишилися така ж молода дружина та маленький син. Фото з церемонії прощання опублікувало “Суспільне” (щоб переглянути, доскрольте новину до кінця).

Раніше помічник мера Черкас Павло Мосійчук із гіркотою сповістив про загибель українського захисника, яку назвав справжньою втратою для всього патріотичного покоління України.

“Артем боровся з несправедливістю в судах у справі Сергієнка, незаконних забудов, із браконьєрами, розливайками та наркоторгівлею у місті. Він залишається одним із тих людей, на кого має рівнятися молодь. І не лише молодь”, – написав чиновник.

Також додав, що на момент повномасштабного російського вторгнення Артем перебував за кордоном, однак не став спостерігати за воєнними діями зі сторони, а повернувся додому й став до лав ЗСУ. Його згадують як великого життєлюба, надійного товариша і патріота України. Бойовий медик був нагороджений медаллю “За військову службу Україні”.

“До своїх обов’язків бойового медика він ставився дуже відповідально. Постійно вдосконалював свої вміння надавати першу допомогу пораненим. Дуже вміло це робив, виводив із-під обстрілів поранених бійців”, – розповів Олег Толмачов, який воював із Артемом в одному взводі.

У рідних для захисника Черкасах, щоб провести його в останню путь, на площі Слави зібралися рідні, близькі, побратими, друзі та небайдужі містяни.

“Я з ним товаришував і до війни, із його 16 років. З випускного класу він доєднався до азовського руху в Черкасах, брав участь у громадсько-політичному русі. За ці роки змужнів. Пам’ятаю його ще юнаком, бачив, як він ріс. У нього можна було багато чому повчитися. Був дуже життєрадісний, любив своє місто й друзів”, – згадав Олег.

Інший знайомий військовослужбовця Роман Щибря зазначив, що з 2015 року вони разом займалися громадською діяльністю, дружили та підтримували один одного. За його словами, Артем дуже любив жити, завжди організував довкола себе друзів.

“Відпустку провів так, наче відчував, що щось трапиться, як востаннє… Він на фронті часто потрапляв у небезпечні ситуації і виходив із них живим. Його смерть була неочікуваною для всіх”, – додав він.

Світлана Панченко, яка чотири роки тому була ведучою на весіллі Артема, висловила співчуття молодій дружині захисника.

“Вони з Машею були такі молоді й закохані. Він тоді хоча й був юний, 18 років, але безмежно закоханий і рішуче налаштований на одруження. На весілля зібралися всі друзі, бажали їм щасливого життя…” – з сумом згадала жінка.

Попри юні роки, Артем Суховій запам’ятався друзям зрілим, мужнім і дуже патріотичним чоловіком. Нині напівсиротою залишився трирічний син загиблого військовослужбовця – Макар.

На церемонії прощання з Героєм військовий капелан отець Назарій звернувся до присутніх із проханням пам’ятати про українських воїнів і цінувати їхній подвиг.