Ці фото має побачити весь світ. Кожна людина на планеті, кожен лідер, який ухвалює рішення.

Це те, що залишилося від багатоквартирного будинку у моєму рідному Дніпрі, одному із найбільших міст України, після прильоту у нього російської ракети.

Наразі навіть складно уявити кількість жертв. Дітей, жінок, пенсіонерів – мирних українців, які стали черговими жертвами озвірілого кремлівського фашизму.

Якщо це не теpоризм, то що тоді теpоризм?

Якщо це не геноцид, то що тоді геноцид?

Ми вдячні партнерам, які допомогли нам вистояти в критичні моменти.

Настав час набратися нарешті сміливості і дати Україні інструменти для знищення зла.

Зла, яке не знає кордонів, зла, яке завтра може прийти до будь-якої країни.