Один монах посадив оливне деревце і став молитися: “Господи, пошли моєму деревцю дощ”. І Господь послав на землю дощ. Деревце всотало вологу, а чернець продовжував молитися: “А тепер, Господи, я прошу послати багато сонечка – моєму деревцю потрібно тепло”. І Господь посилав сонце. Дерево росло. Чернець продовжував за нього молитися: “Господи, пошли невеликий мороз, щоб зміцнити коріння і гілки”. Господь послав мороз і …. дерево загинуло.

Чернець дуже засмутився. Він пішов до іншого ченця, щоб розповісти свою історію і поділитися сумом. “У мене теж є оливкове деревце, дивись” – відповів інший монах. Його дерево прекрасно зростало. “Але я молився по-іншому. Я сказав Богу, що Він – Творець цього деревця і краще знає, що для нього потрібно. Я просто просив Бога подбати про нього, і Він це робить”.

Це стосується і нас. Ми часто просимо те, що, на нашу думку, нам необхідно. Але тільки Господь знає, що нам потрібно. Довіртеся Йому повністю!