Стою в черзі до каси.  Попереду дві  жіночки. Одна молода,  друга у віці,  років 80+. Стою за тією,  що старша.  Вона така маленька,  худенька,  очі добром світяться, у руці 200 грн.

Тут молода  каже :

– Дозвольте я заплачу за ваш товар. 

– Та ні,  не треба. Дякую. 

– Мені дуже хочеться.  Будь ласка. 

Молода жінка підморгнула  касиру і з задоволенням оплатила за бабусю і за себе. 

Тут касир:

– У вас буде 10 грн?  Решти немає чим дати…

– Ні,  нема. 

–  У мене є.  Ось…беріть – беріть- і даю касиру 10 грн. 

Ми переглянулися з молодою жінкою,  посміхаючись одна одній,  а продавщиця розгубилася – не знає кому решту давати. 

Показую їй на молоду жінку… 

Бабуся:

– Скажіть свої ім’я,  я за вас молитися буду. 

– Не треба ім’я.  Там,  мабуть, все вже побачили))) 

І бабуся до продавщиці так тихенько:

– За мене заплатили?  Можна це забрати? 

– Так,  звичайно. 

Кладе своїми натруженими руками товар у сумку,  а 200 грн так в руці і тримає….

Вийшла я з магазину,  а таке відчуття, немов літаю. Всередині  таке відбувається,  як ніби хтось в мене енергію качає і радістю наповнює.  Ніколи такого не відчувала після медитацій і різних практик. Оце так,  обмін енергіями. Оце сила!  Просто,  космос!))) 

Прийшла додому,  швиденько за годину пиріг спекла і вперед…на мене чекали ще дві зустрічі.

Скажу я Вам, що добрі справи це крутіше, ніж йога і медитація, як на мене…

Ірина Борщевська