Сьогодні в магазині звернув увагу на бабусю, яка довго вибирала дешеві консерви. Звернув увагу, що в плюс 2 градуси вона була в гумових тапочках … Підійшов, став поруч, допоміг розібратися з цінниками, потім повів по магазину, кидав в кошик все, що траплялося на очі.
Купив їй повну корзину продуктів, а вона голосила: «Ой, не треба, мене на касу не пустять, вони знають, що у мене немає грошей». Коли зрозуміла що це не жарт, що я все сплачу і що можна взяти все, що їй хочеться, взяла вершкове масло і рис.
Запитав, чого вдома немає з продуктів, щоб зрозуміти, що ще взяти, виявилося, що взагалі нічого немає …
… Вона не виходила з дому місяць. Їла консерви, вони закінчилися пару днів назад.
Такими блискучими очима мені говорила: «Ви знаєте, синку (так і називала на Ви і« синок »), я, коли з дому виходила, просила Отця небесного послати мені пару гривень на їжу. Я іноді знаходжу гроші на дорозі, а Ви мені он скільки купили ».
Я відвіз додому, підняв продукти.
Живе вона в будинку бізнес класу – цегляні вежі . Здивувався.
Виявилося, що квартиру там отримала після знесення п’ятиповерхівки, яка стояла на цьому місці. Жила з сином. Син помер 6 років тому, залишилася одна. І ось що цікаво – адже в будинку багато людей забезпечених живе, вони ж знали її сина, бачать, що бабуся давно живе одна і ходить восени в тапках, що не їсть нормально …
Підняв продукти, пройшов в квартиру. На підлозі картон, на кухні вирвана вся побутова техніка. Пояснила, що це невістка і сестра бабусі разом відразу після смерті сина винесла всі меблі, всю техніку та більше не з’являються – чекають коли бабусі не стане, щоб зайнятися квартирою. Ви б бачили як вона живе, що у неї було на столі …
Я розумію, приблизно, чому грошей з пенсії не вистачає на їжу – комуналка в цьому будинку, дорога та інше коштує разу в 2 більше, ніж в п’ятиповерхівці, а іншого житла у бабусі немає, займатися обміном квартири страшно – літніх то вб’ють, то обдурять, в загальному поміняти квартиру шансів немає. Та й не важливо все це. Важливим є те, що ця нещасний кошик продуктів, якого їй на місяць вистачить коштує більше ніж її пенсія.
У 19 поверховому двох під’їзному будинку бізнес класу люди не можуть згуртуватися і не дати померти бабусі з голоду. А бабуся – то яка!))) Працювала в ЦНДІ космонавтики (здається так називався), науковий співробітник, кандидат наук. Подивився на фотографії з далекої молодості – яка була красива жінка!) І така старість …
Сестра її дзвонить раз на півроку дізнатися померла вона чи ні. І кожен раз коли «родичка» чує, що бабуся ще жива, проклинає її і кладе трубку. У неї є онук, невістка, яка так само чекає коли вона помре.
Загалом, товариші родичі, не дочекаєтеся. Буде у бабусі все добре. І їжа, і одяг, і в санаторій поїде, і вас всіх переживе, я постараюся.
На прощання почув стільки добрих слів … не знала що робити – чи то дякувати, чи то плакати.
Сказав що буду іноді заїжджати.
