В української сторони постає дедалі більше запитань до діяльності Організації Об’єднаних Націй на фоні повномасштабної війни, розв’язаної Росією. На думку омбудсмена Дмитра Лубінця, ООН “практично прирівнює жертву та нападника”. OBOZREVATEL
В інтерв’ю “Голосу Америки” уповноважений Верховної Ради з прав людини пояснив: таке ставлення зокрема видно на прикладі питань експорту з України. ООН тиснула не так на Росію, як на нашу країну.
“Яскравий приклад – це українське зерно. Замість того, щоб змусити Росію розблокувати українські порти й забезпечити безпечне проходження суден, ООН розпочала переговори й змусила підписати угоду. Тобто мені здається, що вони більше тиснуть на нас, ніж на агресора. І я часто публічно в розмовах із представниками інституту говорю про це”, – сказав Лубінець.
Він висловив припущення, що в Організації Об’єднаних Націй, можливо, шукають якісь додаткові механізми.
“Але коли я отримую інформацію про створення додаткової місії, щоб допомагати громадянам України, у мене це викликає лише скептичну посмішку“, – зізнався омбудсмен.
Він вказав на те, що в нас і так вже є чотири місії: постійна місія ООН в Україні, моніторингова місія зі збору доказів воєнних злочинів на території України (створена на підставі рішення Генасамблеї у квітні), місія з розслідування подій в Оленівці та ще одна – із ситуації на Запорізькій атомній електростанції.
“Скільки ще потрібно створити, щоб зрозуміти, що цей механізм не діє на Російську Федерацію? ООН просто не допускають на тимчасово окуповану територію”, – підкреслив Лубінець.
Він упевнений, що РФ зупиняється там, де її зупиняють фізично. Глибоке занепокоєння не впливає на російські обстріли, а подібні заяви сприймаються Росією як слабкість.
“Це розуміють Фінляндія та Швеція, які швидко знайшли механізм захисту – вступ до НАТО”, – підсумував уповноважений ВР із прав людини.
OBOZREVATEL
