На Миколаївщині наші танкісти полюють на окупантів, вступають у двобої і виграють.

Екіпажі машин, які щодня палять рашистську техніку, це юнаки по 19 років і вже старші, по 50 років чоловіки, йдеться в ТСН.

Панцерник на якому воює Євген годиться йому у батьки по віку. Хлопцю 23 роки і він вже герой України.  Своїм перемогам юнак завдячує своїм хлопцям. Це той самий танкіст який стримував окупантів на Антонівському мосту на Херсонщині і зупинив колону ворожої техніки на околицях Миколаєва.

«Я розумів, що їх там набагато більше, у десятки, від першого дня сидіти і чекали. Кажу, все досить.  Зупинились, сів на місце наводчика і поченаємо зупиняти, далі ми вже їх не пускали», – пригадує «Перший».

Окупанти змінили тактику на полі бою особливо на Півдні. Більше великими колонами вони не наступають, вороги панцерники бережуть, бо левову частку російського металу наші хлопці вже спалили. «Танками вони не наступають, їх закопують, вони вже втратили свій бронетанковий запас і свої 62 закопують, роблять дзоти, одна башня стерчить», – розповідають військові.

«Діти» і «батьки» тепер воюють разом. «Малому» 19 років, каже, що мріяв про армію. Дядьку, що воює з «Малим» вже 48 і він має дітей віком таких як його навідник. Так і воюють в одному панцернику два покоління.

Вдома на Руслана чекають і діти і онуки, на фронт пішов сам. Тепер на своїй 40 тонній «пташці» успішно протистоїть «другій армії світу». Каже якщо б союзники дали нових панцерників, окупантів горіло би в рази більше.  Кожен вихід наших панцерників ретельно планується. Танки вразлива мішень для ПЗРк, артилерії та авіації. Тому швидкість і точність влучання наших танкових снарядів -запорука життя для наших танкістів.  Завдання виконане, коли горять окупанти і наші екіпажі цілими вертаються з поля бою. Зараз двійка знищує окупантів у посадках.