Маленький хлопчик, років десяти на вигляд, босоніж стояв і вдивлявся на вітрину магазину взуття.

Тремтячи від холоду молився до Бога, просячи теплу пару взуття. Це побачила жінка, яка проходила повз. Вона підійшла до хлопчика і запитала його:

• Що ти очікуєш, стоячи тут і дивлячись на вітрину?
• Молюся Богу про пару теплих черевиків, – відповів хлопчик.

Після цих слів жінка мовчки взяла дитину за руку і зайшла в магазин. Там вона попросила продавця принести кілька пар шкарпеток і таз з теплою водою та рушником.

Продавець приніс усе, а дама повела дитину в кінець магазину, де, знявши рукавички, помила хлопчику ноги і витерла їх рушником. Невдовзі прийшов працівник магазину з шкарпетками в руках. Жінка наділа одну пару дитині і примірявши взуття, купила черевики. Після цього вона попросила продавця загорнути решту шкарпеток і простягнула їх дитині. Погладивши малого по голові, вона промовила:

• Тепер ти маєш краще себе почувати.

Розвернувшись до виходу і збираючись йти, хлопчик схопив жінку за руку. Зі сльозами на очах він запитав:

• Ви дружина Бога?