Подаємо мовою оригіналу:
Це – село Верхні Ворота Закарпатської області. Мальовниче гірське село з двома тисячами мешканців. Двома церквами (православною і, ясна річ, греко-католицькою), однією школою і… трьома неповнолітніми ґвалтівниками, які познущалися над своєю подругою.
Але їм за це нічого не буде. Бо суддя Воловецького районного суду Оксана Антонівна Софілканич вирішила, що зґвалтування не було, лише сексуальне насилля, а отже, чого б не дати хлопчикам два роки умовно. Що ж їм бідосям життя псувати.
Другий день я живу з цією історією. Другий день завдяки моїй мегакрутій Roxolyana Gera (подруга-адвокат – це Бозя нас любе) ми розбираємо на атоми вирок суду та інші матеріали, які вдалося знайти по цій справі.
Другий день я перечитую всі публікації місцевої преси річної давнини, які були про це кричуще зґвалтування. Так, саме зґвалтування, яке називалося від початку зґвалтуванням, виглядало як зґвалтування, описувалося всіма як зґвалтування, але дивовижним чином перестало ним бути за рік. Ставши просто «сексуальним насиллям без проникнення».
Ми з Ляною шукаємо кожну дійову особу цієї гидкої історії. Складаємо пазли і охрініваємо щоразу, коли вони складаються. Наприклад, у дівчинки не було адвоката. А її законним представником була навіть не бабуся (нагадаю, саме вона виховує онуку, поки батьки на заробітках), а служба у справах дітей місцевої сільради, котра однією рукою представляла жертву в суді, а іншою писала позитивні характеристики її кривдникам, двоє з яких сини (та ну ви що, та не може такого бути) секретаря цієї ж сільради. І молодші брати сестри, що погрожувала журналістам «впливовим чоловіком».
Дивлюся інтерв’ю директорки школи, яка місяць після зґвалтування невинним телятком кліпає в камеру і каже: «Та то ж на канікулах було, ми не знали». А те, що відео зі зґвалтуванням (так, ушльопки все зняли, завантажили в інтернет і поширили в школі) місяць гуляло між школярами, директорку не бентежить. Потім відео директорка очевидно побачила. Тільки от чомусь це не завадило класним керівникам хлопців і шкільному психологу написати кривдникам позитивні характеристики. Мовляв, хлопці хороші, завжди були чемні, ростуть у повних родинах (оце прям моє любименьке). До речі, всі ці позитивні характеристики у тексті вироку згадуються регулярно.
А ще я сьогодні говорила з людиною, яка бачила це відео і спілкувалась з дівчинкою після цієї жахливої події. Так от на відео моя співрозмовниця бачила саме зґвалтування. «Це було звіряче знущання в неприродній спосіб», – сказала вона мені.
І в цій історії є ще багато отаких огидних пазлів. Але нічого, я ще позбираю. І потім неодмінно розкажу. Бо дуже хочеться, щоби всі учасники цього ганебного знущання над дитиною, від неповнолітніх ґвалтівників, їхніх мамок-рішал, вчительок, які викладають з дітей у вишиванках тризуби замість вчити, що ґвалтувати не можна, служби у справах дітей, сільради і до судді, щоби всі вони відповіли за те, що вчинили.
Я дуже хочу, аби ця дівчинка з села Верхні Ворота, де всі всіх знають, і де мало не в кожній хаті подивилися відео з насиллям над нею, щоби ця дівчинка знала, що вона не одна. І що ми всі тепер її мама. Та мама, яка перекусить горло кожному, хто її скривдив. А всі інші дівчатка, включно з моєю 16-річною донькою, мають побачити, що з ними так не можна. І що завжди буде колективний дорослий, який їх захистить.
Станом на сьогодні є всі шанси на справедливу апеляцію. Хочеться вірити, що ми всі разом дотиснемо.
Я страшенно дякую Masha Efrosinina за потужну підтримку цієї історії. Дякую Віталій Глагола за те, що на Закарпатті вже нема жодного високого кабінету, де би про цю жахливу історію сьогодні не почули.
І всім місцевим журналістам, які підхопили новину і вже готують репортажі з мальовничого села Верхні Ворота, де на дві тисячі мешканців не знайшлося жодної людини, яка би захистила дівчинку.
