У Росії слова “патріот” та “іді0т” злиплися намертво. Така установка стосується не лише агресивних російських “ватнuків” та імперців, а також самого кремлівського диктатора та його найближчого оточення. Російські стратеги через абсолютне нерозуміння ситуації вважають, що ракетні удари по українських містах, дитячих майданчиках, зупинках, магазинах та лікарнях змусять українців здатися. Бункерний фюрер, не маючи нагоди виграти на полі бою, а також стрімко втрачаючи авторитет серед власних опричників, зайнявся безглуздим ракетним тероризмом. Чому такі дії більше схожі на неадекватний жест розпачу, читайте у колонці керівника Центру дослідження проблем громадянського суспільства Віталія Кулика.

Ракетна атака не шокувала населення України, як на це розраховували Путін та його оточення. На жаль, загинули люди, ми отримали руйнування на інфраструктурних об’єктах та деякі побутові незручності, але ми не бачимо паніки, втечі людей за кордон, як це було у перші тижні війни. Народ став стійкішим.

Не можна сказати, що цей “ракетний тероризм” був саме відповіддю на вибухи на Кримському мосту, хоч цей інцидент таки вивів Путіна з рівноваги. Ще до цього ми як експерти попереджали, що перед опалювальним сезоном Кремль ударить по інфраструктурі, аби ускладнити нам зиму та спровокувати невдоволення. За швидкістю відновлення після ударів видно, що профільні служби та влада на місцях прислухалися до експертних рекомендацій.

З військової точки зору Путін, розтративши ракети на сотні мільйонів доларів, нічого не досяг. Хоча виступаючи після чергової хвилі ударів по містах, було видно, що він задоволений результатом, а російська казенна пропаганда надто невміло перебільшувала наслідки цих ракетних ударів.

Путіну треба було хоч якось рятувати своє реноме саме в очах найагресивнішої частини свого оточення, різного роду “воєнкорів” та імперців, які на тлі провалів почали критикувати не лише Міноборони РФ, а й особисто верховного головкома. Наразі Кремль все це подає саме як “відповідь” за поразки у Харківській області, на Херсонщині та інших напрямках.

Імперці, які “ведуться” на такі аргументи, просто виставляють себе дурнями. Зараз Путін входить у раж і видно його прагнення вести війну на виснаження, але подібні фокуси з ударами по “стратегічним” дитячим майданчикам і лікарням, які в Україні нікого зовсім не лякають, можна продати російському населенню ще два-три рази, але не більше. Потім умовний “ватник” Вася з Хабаровська, Челябінська чи іншого “процвітаючого” російського регіону поставить питання: “Чому ми, незважаючи на ці гучні ракетні удари по українських ТЕЦ, житлових будинках і лікарнях, продовжує відступати і “перегрупуватися” під натиском ЗСУ?”.

У Кремлі це розуміють, але все одно істерично намагаються виграти час, розраховуючи, що раптом українці здригнуться і здадуться. Але це не сталося взимку на початку вторгнення. Зараз такого не буде тим більше.