Через непомиті вікна у Чистий четвер не завжди видно погану господиню.
Іноді за ними – втомлена молода мама, у якої усе вперше: перша дитина, перші недоспані ночі, коли здається, що виспаною не будеш уже ніколи, перші сльози над важкими першими зубами, перші тривоги і сумніви у своїй материнській спроможності. І вперше – непомиті вікна перед Великоднем, на які просто не вистачило сили.
А ще за ними може бути рішуча бізнес-леді, яка працює у такому ритмі, що забуває іноді поїсти, вирішує робочі завдання навіть уві сні і згадує, який сьогодні день тижня, лише завдяки робочому щоденнику. Вікна непомиті, бо вона забула внести цей пункт у свій список задач. Зате тепер це буде ще одним пунктом у переліку невиконаних справ, які тримають її у стійкому відчутті незадоволення собою.
За непомитими вікнами можна побачити стареньку бабусю, яка доглядає найдорожчого чоловіка і пече йому улюблені пасочки за особливим рецептом. Вона знайшла б сили помити і вікна. Але раптом їх забракне потім для того, аби підстригти та гарно одягнути його до свята…
За вікнами може бути мама декількох дітей, кожному з яких вона потрібна просто у цю мить і на всі 100%, які хочуть різних сніданків і різних підходів у вихованні, обіймів і послухати казку, порозкидати іграшки і щоб мама їх поскладала.А ще – мама особливої дитини, кожен день якої складається з особливо побудованого побуту, особливої втоми і особливих переживань.
А ще – студентка, яка не бачить вікон взагалі, тому що, дивлячись на них, бачить лише безкінечні конспекти і усміхнені очі того, через кого вчиться завжди ночами.А ще – молода жінка, яка не встигла помити свої вікна, бо протягом останнього тижня мила їх у мами і в бабусі…
І які б почуття у господинь не викликали непомиті вчасно вікна: провини чи протесту, завзяття чи байдужості, смутку чи обов‘язку, за їх вікнами – їх власне життя. Таке, яким воно є. Зі своїми обставинами, труднощами і завданнями. З вибором, який не завжди відповідає традиціям чи загальноприйнятим нормам.
Та якщо дивишся у вікно чистим поглядом і з чистою душею, то чи справді так важливо, помите воно чи ні?
Victoria Hlushok
