Вчора до мене підійшов чоловік і давай агітувати їхати до його мами, щоб допомогти вибрати і закрити помідори. Проте мені вистачило минулого року.
У свекрухи двоє дітей – син (мій чоловік) Сергій та дочка Катя. І Катя, і ми живемо в місті, свекри в селі. Господарки, як такої не тримають, лише порося та десяток курей. Мають свій город, де вирощують овочі та ягоди.
Щороку свекруха закриває в банки різні соління, кампоти, варення і таке інше. І у цьому процесі маю активну участь брати я. Так, саме я. Ні син, ні дочка цієї робити зробити чомусь не можуть.
Я згідна з тим, що закрутки це більш жіноча робота, тому Сергій нею і не займається. Він зі свекром все більше обробляють город чи ремонтують щось, що зламалося. Але найцікавіше те, що і Катя не може будь-що робити у своїх батьків. Точніше не хоче.
Як тільки в селі з’являється робота, у Каті повно справ, що вона і дихнути не має коли. Та щоразу виявляється, що не таке вже й зайнята була зовиця, як говорила.
От минулого року поїхали ми із Сергієм допомогти його мамі із закрутками. Я два дні обривала ягоди, збирала овочі і те все мила, кришила, варила і закривала. Каті, звісно не було, бо вона дуже зайнята. В той день зовиця засмагала на пляжі та наводила красу.
Коли після всього того, що я зробила, свекруха нам дала лише півлітрову баночку варення та 2 дволітрові банки помідор, а Каті спакувала велику сумку із тими закрутками, які робила я, то до мене дійшло, як треба робити.
Свекри вирішили, що свою доньку будуть берегти і навіть просити не будуть у неї про допомогу, а всю роботу маю виконувати я.
Тому, коли цього року Сергій прийшов до мене зі словами:
– Збирайся, поїдемо до батьків, бо мама просила із закрутками допомогти.
Я відповіла:
– Катя теж буде?
– Ні – каже чоловік – у неї якісь справи.
– То я теж не поїду.
– Тобто?
– Мені торік вистачило. Я гарувала два дні без продиху, а натомість отримала все Катя. Тому тепер я нікуди не поїду.
– Ти ж знаєш, що я не можу відмовити.
– То ти і їдь.
– Хто ж робитиме те все?
– Ти, мама і Катя. Якщо Катя не може, то нехай твоя мама сама раду дає або не насаджує стільки всього. А найкраще, нехай свою дочку навчить батькам допомагати.
Чоловік поїхав сам до батьків. В той же день до мене зателефонувала свекруха:
– Що то тебе, доню, немає?
– У мене справи, не можу вирватись.
Мама Сергія образилась, а я не шкодую, що так вчинила. Хіба ж я раб сила? Ні. Тому, за прикладом зовиці, присвятила день собі.
А що б ви зробили?
