“Я лежала на збереженні в пологовому будинку. Зі мною лежала дівчина, Маша, вже досить великий термін, близько 7 місяців. Зробили їй УЗД. Обстеження показало, що дитина вже кілька тижнів не розвивається, її направили в обласний центр штучно викликати пологи. Все точно, без сумнівів, розмір кісток і інші фактори вказують на патологію. Вона в шоці і у великому горі…

У мене була іконка святителя Миколая, освячена біля великого образу з Крупицького Миколаївського Батуринського монастиря. (Цей образ просто дивовижний, святитель Миколай там такий добрий, такий простий і рідний, як живий). Я дала її дівчинці і сказала молитися Миколі Чудотворцю, що Він допоможе, безсумнівно.

Машу відвезли. Скільки їй довелося пережити там, одній в чужому місті, чекаючи повторних обстежень, розуміючи, що може втратити дитину зовсім…

— Помилка апарату. Все в нормі! …

Дитина, дівчинка, народилася здоровою і в строк.

Може, хтось скептично поставиться до цих подій, спише на випадковість, але я впевнена, що без допомоги і заступництва святителя Миколая все закінчилося б зовсім не так. Недарма в кожній хаті нашої православної Київської Руси в обов’язковому порядку було три ікони: Господа, Божої Матері і святителя Миколая. Дуже любив слов’янський народ цього доброго святого, і любов ця була викликана реальними чудесами, що здійснюються ним і понині.

Слава Богу за все! Святителю Миколаю, дякую Тобі за допомогу нам!”

© Тетяна Воротинцева