Не треба надто сумувати, якщо ви щось втратили. Якщо вкрали у вас щось. Якщо збитки. Якщо грошей стало мало, можливо, це відкуп, це плата за благополуччя, здоров’я, за життя близьких. Якби знали, за що саме ви заплатили, ви б, можливо, стрибали від радості і вважали, що дешево відбулися.
Одна жінка захворіла на небезпечну хворобу. Лікарі її вилікували, хоча шансів було мало, а лікування було довгим і болісним. До того ж за час хвороби прийшли в занепад її фінансові справи; дивним чином похитнулося і благополуччя чоловіка. Йому зрізали зарплату на роботі досить відчутно. І грошей в сім’ї стало набагато менше, ніж раніше. Жінка дуже засмучувалася з цього приводу. Вона звикла їздити на хороші курорти, купувати красиві речі … А всі гроші пішли на лікування, на реабілітацію, а тепер ще й скоротився дохід.
Але гроші – це теж енергія. А процес зцілення дуже і дуже енерговитратний. Ми ж не тільки гроші витрачаємо, ми докладаємо зусиль і витрачаємо свій ресурс. І свій, і близьких людей … Можна так сказати: енергія пішла на порятунок від страшної хвороби. І її вистачило! Радіти треба і насолоджуватися життям. А курорти і красиві костюми потрібні живим і здоровим, але ж? Потім заробимо, потім все налагодиться, коли зміцниться повністю здоров’я!
Так і вийшло. Здоров’я повернулося, чудо сталося. І поступово налагодилися фінансові справи. А інша жінка побачила сон: в темній кімнаті за столом сидів чоловік. Вона підійшла до чоловіка і віддала всі свої золоті прикраси, – все! І сказала чомусь: «Тільки сина мого не чіпай!».
Дивний і страшний сон. Але вона згадала цей сон тільки на наступний день, коли довірливий син-підліток по доброті пустив в квартиру чоловіка. Тому нібито треба було подзвонити; ще не було стільникових телефонів, тільки домашні. І цей чоловік вкрав з шкатулки всі золоті прикраси … Мама не сварила сина; вона згадала свій сон. І тільки питала хлопчика, чи не зробив йому що-небудь погане цей злодій? Ні! На щастя, все обійшлося. Сон все пояснив. Заздалегідь пояснив, зауважте. Золотими прикрасами було викуплено життя дитини, – можна так сказати.
Хто знає, яке нещастя нам загрожувало? Не завжди сняться віщі сни, не завжди ми знаємо, яка до нас підкралася хвороба і чим загрожувала нам та чи інша ситуація. Ми досить безтурботно йдемо по життю. І не особливо замислюємося про всякі жахи. Але підсвідомість не спить ніколи! Наш внутрішній страж виконує свою роботу. І приносить жертви, все оплачує і відкуповується від нещасть, – робить обіцяний платіж, так би мовити.
Ми можемо ніколи не дізнатися, чому ми щось втратили або чому грошей стало мало. Тимчасово замало, так. Але якби ми знали, від чого саме ми відкупилися! .. Все влаштовано мудро і правильно. Вірно кажуть: «Спасибі, що взяли грошима». Гроші ми заробимо потім. І купимо, якщо треба, нові прикраси. Є дещо важливіше, чи не так?
Автор Анна Кір’янова
