У російській ФСБ зранку заявили про “ліквідацію української диверсійної групи” на кордоні між Україною та Брянською областю РФ, ближче до вечора там назвали імена загиблих українців. Усупереч звичній практиці, цього разу повідомлення виявилося не зовсім сфальсифікованим: під час виконання бойового завдання в тилу у ворога дійсно загинули українські герої.
За Батьківщину в боротьбі зі споконвічним ворогом України життя віддали 34-річний Юрій “Святоша” Горовець, 32-річний Максим “Непийпиво” Михайлов, 38-річний Тарас “Тарасій” Карпюк і 19-річний Богдан “Аполлон” Лягов. Вони здійснили безліч ризикованих бойових виходів у тил ворога, були причетні до “бавовни” на території держави-агресорки – й усупереч “браваді” окупантів, так і не далися ворогові живими.
Так, російська ФСБ заявила про загибель на кордоні між Україною і РФ у районі з Брянською областю чотирьох українців і назвала імена полеглих воїнів.
За звичкою, росіяни не змогли обійтися без фейків. Спершу ФСБ злила російським пропагандистам фейкове відео нібито з розстрілом українських диверсантів в авто, проте воно виявилося постановкою. А пізніше все ж таки показали інше відео – із загиблими українцями, які підірвалися на мінному полі у прикордонній смузі.
Єдине, що відповідає дійсності у заяві російської ФСБ, – те, що під час бойового виходу дійсно віддали життя за Україну четверо наших Героїв.
“Українські диверсанти, які загинули в Брянській області. Заходили в тил РФ та робили героїчні речі. Назавжди у пам’яті, герої не вмирають”, – написав блогер Ігор Лаченков.
Більше про полеглих воїнів розповіли українські воїни, які так само боронять Україну від російських окупантів. Що б не вигадували у ФСБ, усі четверо полеглих захисників до останнього подиху залишилися такими ж невловимими для російських “спецслужб”, якими були за життя, коли “робили бавовну” в російських Бєлгородській, Брянській та Курській областях.
Як пише військовослужбовець ЗСУ, український націоналіст, громадський діяч, активіст і лідер громадської організації С14 Євген Карась, загинули воїни, за плечима у яких чимало ризикованих операцій, так і не давшись до рук загарбникам.
“Росіяни заплатили страшну ціну. І так і не спіймали привидів ночей Бєлгорода та Брянська. Судячи з оприлюднених фото, диверсійна група загинула, натрапивши на мінне поле. Споряджені якісно. І екіпірування, і вибухівка, і зброя… Честь, ах*єнним. “Мужність” – написано на зрешечених автоматах… ФСБ с*сало. Все довкола вибухало. Але ворожа міна… буває… Група героїв у повному складі відкликана Богом у Вирій”, – написав він.
Юрій “Святоша” Горовець
“Успішний диверсант. Це був його далеко не перший розвідувальний вихід… Я не знав, де він, але не сумнівався, що глибоко в темі Священної Війни. Росіяни кажуть, що був керівником диверсійної групи. Думаю, так і мало бути. Юрій Горовець. “Святоша”. Націоналіст. Християнин. Актор. Мандрівник. Ветеран. Багаторічний учасник спільноти “Братство” Дмитра Корчинського”, – згадує про полеглого воїна Карась.
Ще на початку лютого воїна, що згодом віддасть за Україну життя, – Україна судила. Звинувачували Горовця у нападі на співробітника проросійського телеканалу “НАШ”, що належав проросійському політику Євгену Мураєву, який втік до Росії і якого Москва, плануючи вторгнення в Україну, збиралася призначити “президентом” нашої держави.
За версією слідства, Горовець начебто напав на журналіста телеканалу “НАШ” Олексія Пальчунова та намагався відібрати у нього мікрофон. Інцидент, як писали ЗМІ, стався під час акції з вимогою закрити це проросійське медіа, що проходила у лютому 2021 року під столичним райвідділком поліції. У разі визнання винним, тішилися пропагандисти “НАШ”, Горовцю загрожувало 5 років за ґратами.
Саме він, запевняють ті, хто знав Юрія, керував українською групою, яка заходила на ворожу територію.
Максим “Непийпиво” Михайлов
“Козак “Непийпиво”. Веселий і розпусний. Добрий та сміливий. Вічно молодий “Провокатор Корчинського”. М’який, але з вогником в очах. Романтик, який запалював пластидом зорі над окупованими територіями Брянщини, Курська та Бєлгорода. Козацька доля… Слава гримітиме повік віків. Честь”, – згадує про полеглого воїна Карась.
Максим Михайлов був в українському національному русі давно – задовго до Революції Гідності й початку війни з Росією.
Саме він, запевняють ті, хто знав Юрія, керував українською групою, яка заходила на ворожу територію.
Максим “Непийпиво” Михайлов
“Козак “Непийпиво”. Веселий і розпусний. Добрий та сміливий. Вічно молодий “Провокатор Корчинського”. М’який, але з вогником в очах. Романтик, який запалював пластидом зорі над окупованими територіями Брянщини, Курська та Бєлгорода. Козацька доля… Слава гримітиме повік віків. Честь”, – згадує про полеглого воїна Карась.
Максим Михайлов був в українському національному русі давно – задовго до Революції Гідності й початку війни з Росією.
Богдан “Аполон” Лягов
Наймолодший, але один із найвідчайдушніших воїнів групи. Богданові було всього 19 років.
