Символічно, що підірвавши дамбу, недолюди крутонули колесо історії назад – і виходить, випустили на волю особливе, сакральне для України місце – Великий Луг.
І невдовзі з води вигулькнуть назовні ті ж таки знамениті дніпровські плавні, 400 квадратних кілометрів водяних лабіринтів, які охороняли Запорізьку Січ.
А разом з ними – 90 затоплених тоді радянською владою давніх козацьких сіл, десятки церков, цвинтарів.
У 50-их для нашого краю це була велика трагедія. Людей виселяли з хат і просто у них на очах все їхнє життя з діда-прадіда зникало під водою.
Зараз усе повторюється.
Тільки, ввижається мені, що тепер з болотяної твані на дні водосховища таки піднімуться розтривожені духи Великого Лугу. І допоможуть нам вимести нарешті цю погань з козацької землі.
Помстяться за всю наругу, ще з часів Катерини і донині.
А тоді їм у поміч піднімуться й тисячі наших душ, на чиїх кістяках стоїть Петербург.
Якби я писала сценарій епосу у дусі Володаря кілець, зробила б саме так.
