Життя 23-річного воїна обірвала куля снайпера.
Вісім днів без перепочинку він тримав оборону на позиціях Бахмута, витягнув брата з-під вогню, а сам – загинув. У Томаківці, на Дніпропетровщині, напередодні попрощалися з Максимом Ляхом. Хлопцеві було лише 22, коли він став до зброї. За ним до військкомату пішов і його 18-річний брат, йдеться в ТСН.
Авто із великою світлиною на лобовому склі та найстрашнішим написом – груз 200, повертає на вузьку вулицю. Навколішки з прапорами його зустрічають земляки. Так до батьківського дому востаннє повертається Максим Лях.
Він загинув у 23. Успішний студент закордонного вишу Максим міг би і далі залишатись там, та коли починається велика війна, він повертається до України. Разом з 18-річним братом добровольцем йде на фронт. Здавалося б – недосвідчений юнак, він швидко стає одним з кращих бійців свого підрозділу, отримує позивний “Фрост”.
Останні тижні вони тримали оборону у Бахмуті, у справжньому пеклі, розповідає командир. “Бій триває увесь день, говорять, що ми там відбиваємо якусь кількість атак, але це просто безперервна атака”, – пояснює Богдан.
Брати, що завжди були разом, пліч-о-пліч потрапляють під російський авіаудар, менший отримує поранення. “Іван отримав поранення і його брат Максим, який загинув, він його врятував. Він відтягнув його з вогню, надав першу медичну допомогу і таким чином врятував свого брата. Через декілька днів через кулю снайпера він загинув”, – розповідає командир.
Молодший Іван, що вижив, нині щойно з реанімації – ледь тримається на ногах, але міцно стискає прапор весь у плямах крові, з написом “Воля або смерть”. Каже, не знає нікого сміливішого за брата.
Попрощатися з Максимом прийшли сотні людей, хлопець мав багато друзів. Дуже любив природу, багато читав і чудово готував. “Не віриться ще досі, таке наче він завтра зателефонує і ми зустрінемось, коли Макс приїжджав, він збирав усіх друзів”, – кажуть друзі.
До того, як снайперська куля вразила Максима, він понад 200 годин без перепочинку бився з ворогом. Позиції росіян були лише за 30 метрів. “Він 8 діб не їв не пив і не спав, 8 діб їх не могли вивести. Старший міг вийти з меншим, але він залишився, бо нього були молоді побратими там і він сказав, я їх не лишу”, – розповідає мама бійця.
