У Косові, що на Івано-Франківщині, віддали останню шану полеглому військовому, поету й музиканту Русланові Якібчуку. Прощання почалося біля будинку бійця, далі похоронна процесія рушила до церкви Івана Хрестителя, повідомляє з місця кореспондентка Суспільного.
Фото: Суспільне Івано-Франківськ
Провести воїна в останню путь прийшли сотні людей — родичі, побратими, друзі, знайомі, колеги та жителі Косова й Микитинців.
У бійця було кілька позивних: за любов до історії побратими кликали його Русиком, а ще — Поетом. В інтерв’ю журналістці Алісі Мудрицькій боєць розповів, що має в доробку близько 8 тисяч поезій.
Фото: Суспільне Івано-Франківськ
Побратим загиблого Іван Атаманюк каже: познайомився з Русланом Якібчуком на війні. Бійці разом воювали у Малині на Житомирщині та у Спірному на Донеччині.
“Руслан працював на “сапогу”. Стріляв з кулемета та іншої зброї. Він старався підбадьорювати наших хлопців, підтримати. Запам’ятаю його, як відданого друга та патріота, який дійсно хотів, щоб війна закінчилася якомога швидше”, — каже військовослужбовець Іван Атаманюк.
Фото: Суспільне Івано-Франківськ
Класна керівниця військовослужбовцяЯрослава Федорів розповідає, нещодавно, коли Руслан був на лікуванні, спілкувалася з ним телефоном. Жінка каже: знала, що він повернеться на фронт.
“Дуже добрий, слухняний, щирий. Його всі любили, поважали. Ніколи ні з ким не сварився, не мав конфліктів, був скромним. Ми пишаємося, що Руслан став поетом, піснярем, патріотом Батьківщини. І поки рівних йому я не знаходжу. То була така віддана людина. І людей любив, і друзів так багато мав. Невимовна туга”, — каже Ярослава Федорів.
Фото: Суспільне Івано-Франківськ
Однокласник військовослужбовця Олександр Люлька розповідає: Руслан був дуже творчою людиною, душею компанії.
“Ми разом виросли, разом провели все дитинство і юність. Мегапозитивна, світла людина. Він був патріотом, але дійсно щирим. З 2014 року воював. Мама так переживала, коли він пішов. Коли Руслан отримав поранення і повернувся на лікування, мати тішилася, що він вдома. Але потім доля розпорядилася зовсім інакше. Дуже тяжко втрачати тих, кого ти знав”, — каже Олександр Люлька.
Фото: Суспільне Івано-Франківськ
Ярослав Рибак познайомився з Русланом Якібчуком 35 років тому. Чоловік каже: тоді Руслан запам’ятався йому, як обдарований музикант та поет.
“Я ще тоді знав, що він міг стати видатним музикантом та артистом. Такий позивний, іскра в ньому була, ну просто фантастика. Він їздив за кордон на заробітки і я також. Ми часто перетиналися. Він мені був дуже близьким. І мені здається, якби Руслан народився у великому місті, масштаб його успіху був би надзвичайним”, — каже Ярослав Рибак.
Фото: Суспільне Івано-Франківськ
Руслану Якібчуку мало б виповнитися 50 років. В нього залишилися мама, дружина та донька.