75-річний волонтер має позивний “Дядя Гриша”. Вісім років він збирає гроші на потреби ЗСУ, за цей час зібрав близько 4,5 млн гривень. З Григорієм Миколайовичем журналісти 061 познайомились у Запоріжжі, куди він приїхав у вересні, бо в рідному Херсоні залишатись було небезпечно.
Волонтер жив в окупованому Херсоні півроку. За цей час він зібрав близько 600 тисяч гривень. Гроші йому кидали навіть військові рф.
Григорій Янченко за вісім років 180 – 190 разів “змотався” на передову. А потім .. російські загарбники захопили Херсон. У Запоріжжі відомого волонтера чекали, його зустріли та надали прихисток у волонтерському центрі “Солдатський привал”. Керівниця волонтерського центру Галина Гончаренко називала чоловіка не інакше, як людина-легенда. Виявилось, що вони знайомі з 2016 року. Вона розповідає, що навіть коли Херсон окупували, Григорій Миколайович пересилав їй зібрані гроші.
“Крайня автівка, яку я купила – наполовину придбана на гроші, які він надіслав. Кожного місяця дуже чималі суми висилав”, – говорить Галина.
Дядя Гриша має свій “фірмовий” стиль. Ніколи йому не зраджує, ні влітку, ні зимою. Чоловік завжди в береті десантника та тільнику. Питаємо, а чого так? Каже, що все просто: служив в десантних військах.
В окупованому Херсоні волонтер боявся “виходити на роботу”. Як він сам казав: “утром їдеш на роботу і не знаєш повернешся додому чи ні”.
В Херсоні він їздив вулицею, де завжли було людно, бо на ній велась вулична торгівля. Коли люди бачили волонтера та чули українські пісні, які грали з його колонки, то завжди дуже раділи.
“Орки кидали гроші. Я вам чесно кажу. Можливо вони не знали, для чого я збираю, але вони кидали гроші мені в відро. Продавці, які торгують бачили і питали “а що це було?”. Кажу, гроші кидають, українські гривні”, – розповідав чоловік.
Одного дня “Дядю Гришу” попередили, що їздити вулицями Херсону йому залишилось день-два. Чоловік згадує, що дуже злякався тоді, що його катуватимуть. Він каже, що не витримав би тортур, бо вік вже поважний.
Після цього волонтер виїхав до Запоріжжя, де працював, тобто збирав гроші для віськових, біля одного з найбільших торгових центрів. Керівниця ТЦ розповіла, що спочатку не знала про Григорія Миколайовича, але не відмовила йому.
“Коли ми дізнались, хто він, то нам стало дуже приємно, що така людина у нас працює. Йому було можна працювати там, де він сам обере: на вході, всередині… ми домовились, що він буде приїздити до нас стільки, скільки вистачить сил”, – сказала Вардуі Батракова.
Дядя Гриша казав, що поки не звільнять Херсон буде у Запоріжжі займатись волонтерством та допомогати армії. Йому було дуже важко пережити те, що його рідне місто захопили за добу. Він мріяв повернутись додому, але навіть боявся мріяти про те, яким буде то повернення.
“Можливо буде і важким, але все одно дуже приємним. Я не знаю, як буде відбуватись звільнення Херсонщини, не знаю”, – казав він.
В листопаді запорізький стоматолог Володимир Стефанів на волонтерських засадах подарував Дяді Гриші нову посмішку. Він завершив всі стоматологічні роботи 11 листопада – у день звільнення Херсону від російських окупантів. А вже 15 листопада Григорій Янченко повернувся у рідне місто.
– Яка радісна і щаслива мить коли заїзджаєш в звільнену і вільну Херсонщину і Херсон. Коли заїзджав то було двояке відчуття, радість і сльози. Радість від того що ти розумієш нарешті після 8 місяців ти вільний від цієї орківської навали, особливо коли піїзджали до Чорнобаївки і там зустрічають діти з піснями обгорнуті в національні прапори. Сльози навертаються на очі, а клубок підкатує до горла, а коли бачиш стелу з написом ХЕРСОН, радості немає кінця. Подумки дякуєш нашим ЗСУ і дуже сумуєш за тими хто віддав своє життя за наш Херсон, за нашу неньку Україну. Слава нашим ЗСУ! Слава Україні! Героям Слава! – написав Дядя Гриша в соцмережі.