Марія Пешко з Рівненщини, коли отримала кошти після загuбелі сина, збудувала для дітей сучасний багатофункціональний спортивний майданчик в селі Орв‘яниця.

Мати загиблого військового Івана Клюйка вразила своїх односельців неймовірним вчинком.

Марія Пешко з Рівненщини, коли отримала кошти після загибелі у бою 35-річного сина, збудувала для дітей сучасний багатофункціональний спортивний майданчик в селі Орв‘яниця.

Спортмайданчик звели біля школи, де вчився загиблий герой.

Мати розповіла, що її єдиний син стояв на захисті України на сході. Він загинув на Великдень, під мінометним обстрілом росіян, коли евакуйовував поранених.

“Їх поставили на нульові позиції. Це хлопці-контрактники, це хлопці досвідчені. І там почалися дуже сильні бої. Іван колись був строковиком, а згодом воював в АТО. Торік знову підписав контракт, і вже мав повертатися додому, як почалася повномасштабна війна”, – розповіла Марія.

Вона пригадує останню розмову із сином: “Мамо, можливо я не буду дзвонити, не переживай, все добре. А вже хлопцям друзям подзвонив сказав, що мабуть я звідси не вийду”.

Так і сталося. Матір береже шолом, в якому Іван був під час смертельного обстрілу.

У Івана також залишилась дружина Ольга. У шлюбі їм судилося бути лише два роки.

“Біль… Дуже б хотілося поговорити, дуже багато несказаного… За цих два роки в мене дуже багато спогадів приємних, він був дуже веселий”, – каже удова.

І коли після загибелі рідної людини свекруха та невістка отримали компенсацію, думали недовго. Разом вирішили зробити щось корисне у селі – в пам’ять про Івана.

Матеріали для спортмайданчика звозили чи не з усієї України. Дехто, дізнавшись що зводить його мати загиблого, допомагав безкоштовно. До роботи просилися навіть школярі.

Поруч із новим майданчиком — пам’ятна стела Івану Клюйку. Її встановили вчителі.

“Українці – це, напевно, нація нескорених, нація, яка готова для жертовності”, – каже Алла Буткевич, директорка ліцею, біля якого зведено спортмайданчик

А перша вчителька Івана Людмила Яцун каже, що все село вдячне матері загиблого Героя Марії Павлівні за те, що вона в такій складній ситуації, після такої втрати не забуває і про інших діток.

Коли Марія дивиться вдалину, де нині майорить український прапор і похований її син, вона вірить: він усе бачить.