Минуло рівно 7 років, як російські окупанти з переносного зенітно-ракетного комплексу збили літак Ан-30Б. Український борт
За штурвалом Ан-30Б був підполковник Костянтин Могилко – досвідчений льотчик, якого знали у 34 країнах світу.
Справжній ас, командир транспортної авіаційної ескадрильї «Блакитна стежа» 15-ї бригади транспортної авіації до останнього відводив літак від міста, віддавши екіпажу наказ покинути борт літака… Це дозволило врятувати життям сотням мешканців населеного пункту. Літак упав під кутом 80 градусів – північніше Слов’янська – поблизу села Пришиб.
Ціною власного життя він урятував сотні мешканців цього населеного пункту. За цей подвиг Костянтин Могилко посмертно відзначений званням «Герой України». Тепер ім’ям полковника Костянтина Могилка названо площі та школи в українських містах, встановлено погруддя й меморіальні дошки. Ім’ям Героя названо літак Ан-30Б в його рідній ескадрильї, до списків якої Костянтин Могилко зарахований навічно.
Рятуючи сотні мирних жителів, підполковник Могилко і його бойові друзі відвели літак від житлових кварталів. Ціною власного життя…
Колись, ще за радянських часів, Роберт Рождественський і Оскар Фельцман написали щемну пісню «Огромное небо одно на двоих» — про військових пілотів:
В могиле лежат
посреди тишины
Отличные парни
отличной страны.
Светло и торжественно
смотрит на них
Огромное небо,
громное небо,
огромное небо —
одно на двоих.
Але хай там що, у серцях українців Костянтин Могилко і хлопці з його екіпажу, які загинули під час виконання військового обов’язку, аби жила Україна, житимуть вічно. Бо герої не вмирають!
