У боях за Херсонську область загинув український стрілець Дмитро Захарчук, який також був чемпіоном Європи та призером чемпіонату світу-1992 з плавання у ластах. Із 2014 року він захищав свою країну від російських окупантів та став одним із героїв битви за Дебальцеве.
Друг Дмитра Іван Олехнович розповів, що розвідник загинув на півдні України 5 жовтня. А через п’ять днів під звуки сирен та віддалені вибухи російських ракет у Києві рідні та близькі провели героя в останню путь на Байковому цвинтарі.
Захарчук із дитинства займався спортом, був вихованцем київської дитячо-юнацької спортивної школи плавання, яка зараз відома як “Аквалідер”. Наприкінці 80-х і на початку 90-х він двічі ставав чемпіоном Європи з плавання в ластах, а 1992 року вже під прапором незалежної України став призером першості планети. Здобув звання майстра спорту міжнародного класу.
Також Захарчук був кандидатом у майстри спорту з боксу та захоплювався практичною стрільбою. Представники цього виду спорту запам’ятали його за вдалими виступами на змаганнях із пістолета та карабіну.
За межами басейнів та спортзалів Дмитро здобув юридичну освіту, став магістром права. За словами друга героя Олександра Українця, Захарчук завжди був спортивним та веселим, із відмінним почуттям гумору та енциклопедичними знаннями з історії. Працював охоронцем, керівником служби безпеки однієї з провідних українських компаній.
“Діма – людина, яка ніколи не мирилася з несправедливістю і завжди заступалася за тих, хто слабший, навіть якщо його особисті інтереси при цьому страждали. Так, з початком російського вторгнення у 2014 році він залишив престижну роботу й пішов до лав ЗСУ”, – розповів Олександр.
2014 року після окупації Росією Кримського півострова та частини Донбасу Дмитро добровільно став на захист України. При цьому, не отримавши повістку в перших рядах, прийшов до військкомату і запитав: “Ви що, про мене забули?” І з третьою хвилею мобілізації у серпні 2014-го приєднався до лав 128-ї гірничо-піхотної бригади, де став розвідником-снайпером.
“Не те що вулиці! Звільнення кожного будинку важливе. Адже якщо ворога не вибити, він піде далі. Ворог прийшов до нас не зайняти вулицю чи село, йому потрібна вся наша країна. Навіть метр нашої землі – це важливо”, – розповідав Захарчук у передачі “Таємниці війни”.
Взимку 2015-го спортсмен брав участь у боях за Дебальцеве та околиці. За розповідями Захарчука, саме його 128-ма бригада утримувала основний плацдарм міста. Дмитро пройшов найгарячіші точки Дебальцівського плацдарму – Рідкодуб, Нікішине, Кам’янка. Зумів вийти живим з оточення – “дебальцівського котла”.
При цьому Захарчук розповідав: солдати не мали страху, що Дебальцеве може стати другим Іловайськом, коли при виході з “котла” загинули і були поранені сотні українських військових.
“У солдата на місці трохи інше мислення. Буде Іловайськ, не буде… Ми виходимо на бій, ведемо вогонь. Якщо навіть і буде, які мої дії? Мої дії не зміняться. Звичайно, ми шкодували, що залишали Дебальцеве. Ми розуміємо, що віддаємо нашу землю. Отже була така ситуація, тому що ресурс справді виснажувався”, – розповідав Дмитро.
“Ми якось спробували з товаришем рахувати залпи “Градів”. У день оголошеного перемир’я ми засікали час, скільки протримаються. Чи то 7 хвилин, чи то 11 до першого залпу. Спробували ми залпи рахувати: після 100 із чимось кинули… А залп “Града” – це великі гроші. Безмежний ресурс був витрачений у Дебальцевому”, – говорив розвідник.
2020-го Дмитро отримав відзнаку бригади – “Срібний едельвейс”. Також за особисту мужність і героїзм під час оборони територіальної цілісності країни його було нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня. А після повернення з війни Дмитро знову став до роботи.
“Саме Діма познайомив мене з красою підводного світу, з того часу підводне полювання стало моїм улюбленим хобі. Наші виїзди на підводне полювання збирали разом багатьох прекрасних людей, які тяглися до Діми, як рослини тягнуться до сонця. Поряд із ним кожен відчував ту добру силу, яку він випромінював”, – розповів друг Олександр.
Але взимку 2022 року після повномасштабного вторгнення РФ Захарчук знову повернувся на фронт, не чекаючи на запрошення від командування.
“24.02 він уже був в армійському, а потім одразу на передовій. Маючи бойовий досвід та підготовку, нещадно знищував русню, допомагав навчитися військової науки нашим молодим бійцям, зберігши таким чином багато життів наших воїнів”, – зазначив друг Олександр.
Після зимового нападу окупантів Дмитро “Борода” Захарчук знову повернувся розвідником до своєї 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. А на початку жовтня досвідчений військовий загинув під час виконання бойового завдання на Херсонському напрямку. Хоча дуже хотів ще повернутися до Дебальцевого.
“Воїн зі сталевою волею та приклад для наслідування, Дмитро став на захист рідної землі ще у 2014-му, пройшовши нелегку дорогу, виходив з оточення в Дебальцевому, неодноразово на собі відчував біль втрати бойових товаришів, але навіть це не вгамувало його спраги до звільнення України від загарбників. “Борода” був із тих людей, про яких говорять “людина честі”, – написали на своїй сторінці у Facebook представники Scorpion Protection Group.
За словами друга Захарчука, без батька залишилися двоє синів та донька, дружина залишилася без коханого чоловіка, батьки – без сина.
“Україна втратила ще одного свого патріота… Ти віддав життя за всіх нас, віддав за Україну, як завжди віддаючи перевагу громадським інтересам, інтересам близьких тобі людей перед власними!” – написав Олександр Українець.
Також знайомі Дмитра розповідали, що він дуже любив походи до історико-культурного заповідника “Трахтемирів” у Черкаській області. “Душа Дмитра прилітатиме на Трахтемирів, він не мислив свого життя без цього місця!” – зауважила знайома спортсмена Людмила.