Український протитанкіст Сергій Міщенко з 87 протитанкового дивізіону 45 окремої артилерійської бригади знищив вже 16 одиниць ворожої техніки. 7 з них, зокрема й 4 ворожі танки, воїн ліквідував впродовж одного бою.

Протитанкіст-віртуоз родом з Полтавщини має шістьох дітей, однак боронить Україну з першого дня повномашстабного вторгнення РФ. Його історію розповіли у 45 ОАБр. Передає Obozrevatel

“У нас всі хлопці хороші. Але він – кращий з кращих. На його рахунку вже не один десяток техніки. Він показав, що можна і потрібно знищувати. Головне, щоб ракет вистачило”, – кажуть побратими про Сергія Міщенка.

Старший сержант ПТРК з позивним “Бугор” воює з перших днів повномасштабної війни. Сергій Міщенко встиг повоювати за Київ, брав участь у боях під Барвінково, Вірнопіллям, Бражківкою, відбивав ворожі напади на Харківщині.

Родом Сергій Міщенко з Полтавщини. До початку повномасштабної війни займався підприємницькою діяльністю. Має шестеро діточок: 4 донечки і 2 сини, меншому з яких усього десять місяців.

“У нас стара козацька родина. Всі мої діди, прадіди були військовими. Рідний дід був теж протитанкістом. Починав з Фінської війни, закінчив командиром батареї гаубиць. Мав 7 поранень. Пройшов всю війну, від початку до кінця. Так вийшло, що тепер я протитанкіст, пішов шляхом діда. Тільки у мене зброя не така, набагато краща. Розпочинав я зі “Стугни”, на Харківщині. А на даний час вражаємо ворога з Javelin. Дуже гарна зброя, вражає цілі на 5,5 км. Щоправда у мене найвіддаленіша ціль була за 4 км. А зі “Стугни” я діставав і за 5,5 км, мені казали, це рекорд”, – розповів воїн.

Свою першу ціль протитанкіст-віртуоз з Javelin підбив на відстані 2 км. Аби уразити ворожу техніку, йому довелося вилізти на дуб.

Відтоді було багато цілей і багато знищених ворогів.

“Підбитих у мене 16 одиниць техніки. А в останньому бою я за один день знищив 7 одиниць техніки. Так вийшло, що о 7:30 з’явилася піхота на БТРі. Більше протитанкових розрахунків у нас не було. Там хлопчик один, але він був після поранення, йому тяжко було з  Javelin працювати. Вони допомагали. Вони мені підносили ракети”, – згадує Сергій.

Той бій 20 липня воїн пам’ятає до дрібниць. Все почалося з ворожого БТР. Він проскочив посадку з піхотою на борту – і Сергій приготувався вразити ціль, коли вона знову вигулькне між деревами. Аж раптом побачив за БТР ще й російську БМП. На неї й полетіла перша запущена воїном ракета.

“Я її вдарив прямо в лоб. З неї вийшов “вентиляційний короб”. Все винесло… На двох “гусянках” лишилася коробочка, все решту начиння викинуло у посадку. Цей БТР повернувся. До 10 ранку вони нас крили артою. Біля мене було до 10 чоловік піхоти. Ми поховалися по “норах”, сиділи, поки крили артою. В 10:45 знову вигулькнув цей БТР. Я йому попав в ср*ку якраз. Хлопці казали, бачили, як розліталася піхота з БТРа, як речі хтось з кущів розкидував”, – згадує воїн.

Після тривалого артобстрілу окупантів настало затишшя. А близько 14:00 з посадки висунувся ворожий танк, який одразу висадив у повітря Міщенко. За підірваним російським танком висунувся ще один.

“Перший я вдарив в зад, виїхав другий – і почав стріляти по нашій позиції. Я перезарядив ракету і вдарив цього другого якраз під його “хобот”, під башту влучаю – її зірвало й відкинуло назад. Вибухає БК. А з кущів виїздить третій танк. Бере вліво. Я якраз перезарядив ракету, закинув на плече… А він чіпляє якусь деревинку. Відпадає маскування і з’являється кабіна Камазу. Я її підбиваю, починає вибухати БК. Перезаряжаюся. Цей танк, що викрив Камаз, починає тікати через посадки… Коли вигулькнув поміж посадками, я його теж “наздогнав” прямо в зад. У нього загоряється бак – і він по посадці летить вже з палаючим баком”, – розповідає воїн.

Коли палаючий танк проїхав ще близько 80 метрів – він вибухнув, силою вибуху йому відірвало башту. Від шоку російські окупанти хвилин на 40 забули про те, щоб обстрілювати українських воїнів.

“Вибухи, оце все горить. Хлопці на кургані кричать “Ура””, все горить, вибухає БК, димить, окупанти по посадці бігають, пищать… На півтори години воно все затихло. Ми вже думали, бій закінчився. Аж тут знову два танки заходять. Чи вони своїх калік вивозити хотіли, чи біс їх знає, що вони там хотіли. Проскакують сюди, вилітає танк у розрив між посадками – і я б’ю його в зад, де БТР бив. Він виїхав на поле і попід ліском хотів проскочити свою техніку, що горіла і детонувало БК. Я йому всмалив у моторний відсік. Це була 7-ма ціль. Останній танк розвернувся і втік”, – згадує воїн.

Ніч після цього бою видалася для захисників України тяжкою: ворог крив їх з усього що мав. А близько 5:30 ранку Сергій вирішив подивитися, що робить противник – і побачив, що росіяни прогрівають свою техніку. Тож він зарядив ракету, увімкнув тепловізійний пристрій і почав чекати.

Тоді Міщенко підбив одного танка, інший зміг втекти.

У своєму першому бою Сергій зі “Стугни” знищив ворожий танк, що розстрілював село та МТЛБ. Обидві цілі уразив на відстані близько 5 км. У другому, 1 травня – ліквідував танк та БТР разом з ворожою з піхотою. На його рахунку також штабна БРДМ (поцілив на відстані понад 4 км) та два танки, які проривалися через позиції українських воїнів. Потім був бій із 7 цілями, а на ранок – ще один танк.

“За всі мої постріли в мене жодного промаху не було”, – каже Сергій.

Указом президента України 493/2022 від 12 липня 2022 року “Про відзначення державними нагородами України” за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі його нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеню.

Не виключено, що це далеко не остання нагорода для талановитого воїна.