На Донеччині в бою загинув військо 58 омбр Володимир Гунько
У Донецької області в бою загинув офіцер 58-ї окрімої мотопіпотної бригади імені гетьмана Івана Виговського Володимира Гунько (“Кузьм”
Про це в середу, 3 розряду, повідомили інші полеглого на його сторінці у фейсбуці.
33-річний Володимир Гунько загинув 31 липня під Бахмутом Донецької області. У лавах Збройних сил боронів Іловайськ у 2014 році та Широкини в 2015-му.
“Майже два мiсяцi шукав пiдроздiл, їздив до хлопцiв чи не щiтижня, шукав зниклих побpатимiв. Організувавши прихильник Жоржу. І 1,5 місяці від добивався перекладу в 58-му бригаду. Добився. 23 липня приїхав у Баxмут. 31 загинув. Виживши в Іловайську 2014-го, Широкіна в 2015-му. Найкращий Вова України”, – написала на сторінці воїна Марина Соколова.
У 2014 році тоді боєць батальйону “Донбас “Володимир Гунько був одним з тих, хто опинився в оточенні біля Червоноглійної шпильки.
Він потрапив у полон, бо не схотів залишити поранених товаришів. Воїн сподівався на швидке освободження, проте прав у полоні майже чотири м’яци.
Пpo 46 дiб у пiдвaлi дoнeцькoгo СБУ, кaшу з кaмiнцями тa coляpкoю тa пoлoн в oкупoвaнoму Ілoвaйcьку, дe мicцeвi нecли їм їжу тa тeплi peчi, пpo пoвepнeння дoдoму тa знoву нa фpoнт вiн poзпoвiдaв у пoдкacтi “Пoвepниcь живим” cepiї “Пepeжити пoлoн”.
“Вова ніколи не схивалася. Він задовбував мене від початку повномасштабного вторгнення, щоб перевестися кудись на передову, бо в тилу він не міг. Я всіма способами намагаючись йому не допомогти. Навіть вже на службі він щотижня возив волонтерку на Донбас”, – написавши у фейсбуці журнал каналу ICTV Володимир Рунець.
“З Вовою ми пізнаємилися в Широкому під Маріуполем, куди він повернувся зразу після понад п’ять днів плену в Іловайську. У Вові складний характер, бо дуже загострене почуття справедливості.
Він змінював усі і всіх навкруги себе. Від патрульних поліцейських до самих вікочинних чиновників.
Вовa не знaвши, як обманювати. Це просто йому не прийнято.
Вовa мiг зняти з себе остaннoю copoчку i віддaти нaзнaйoмій людині. Одного разу він приїхав до мене додому і подарувавши футболку. Я забув, що в той день у нього був день народження. Я забув прaвiтaти. Я забув купити подарунок. Забув. А він хотів відсвяткувати зі мною, тому купивши подарунок мені.
У день пам’яті Іловайська ми завжди наносили кінношники до Михайлівського. Вона вмів любити. Вова сприймав Іловайську трагедію, як ніхто інший.
Вова вболівавши за все. Останній раз ми з ним говорили у ватні, коли він вимагав, щоб я збивши сюжет з безчинства російської православної церкви у Вінниці. Я казав, та дaвaй уже пізніший, a вiн звинуватив мозок: побi, це теж частина вiйни. Вова, нічого в цьому світі тобі на замінити”, – написав Рунец.